Цветы в октябре – как пожар, на траве – мороз.
На ветки малины прилёг серебристый иней.
Эта осень приходит в наш город потоком слёз
И прощается с летом под чёрной завесой ливня.
Паутинки последний порыв – как души струна.
Мы натянуты между землёй и дырявым небом.
У преддверья зимы ждём, когда же придёт весна
И в Господнюю милость по Божьему слову верим.
Пр-в:
Господь наш, Ты пошли нам надежду
И веру в любовь сохрани,
Чтоб знал даже глупый невежда,
Что в мире – все дороги Твои,
Все судьбы Твои, все жизни Твои.
Пусть осень в сердцах грустна, но придёт весна.
ІІ
Туманы скорбей оставляют в душе следы…
Не ты ли, не ты… бросил камень в того, кто рядом?
Эта осень в сердцах зажигает грехов костры
И любовь засыпает в морозных аллеях сада.
Я хочу принести ко престолу Творца плоды –
Я хочу виноградом быть, а не жёлтым листом,
И в беде руку помощи, друг мой, подал ли ты?
Не споткнулся ль о мокрый булыжник в холодных мыслях?
ІІІ
Цветы в октябре – как пожар, на траве мороз.
На ветки малины прилёг серебристый иней.
Но не страшно встречать дожди, ведь в душе Христос –
Он любовью Своей нас ведёт сквозь потоки ливней.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
