Было время в детстве; мне часто снилась война. Будто я сам пережил все её ужасы. Но снился всегда только один эпизод; Я возвращаюсь с войны домой...
И в этот момент незабываемое, необъяснимое словами чувство, когда на губах улыбка, а на глазах слезы. Слезы радости, неподдающейся выражению словами. Каждый раз, проснувшись от этого сна - я чувствовал слёзы на щеках, и потом долго не мог уснуть! ... Много лет спустя я назвал это чувство-«горькая сладость».
Это случилось тогда, когда я ещё не имел уверенности в спасении, но точно знал; что мой Бог, взявшись однажды за меня, не прекратит борьбы за мою душу до полной победы над грехом, диаволом, над миром...
Дни и ночи продолжалась война за мою душу двух сил! А я при этом долгое время оставался лишь почти безучастным свидетелем. Бессонными ночами я представлял себе тот счастливый день, когда смогу стоя перед переполненным собранием сказать два слова- «Братья и сёстры!...».
Мечтая об этом, уже тогда, чувствовал, как режут глаза непрошенные слезы.
Но это были слёзы пока ещё лишь сожаления о том, что желанный день ещё так далёк от меня, и путь до него труден и печален. Этот путь был действительно труден и печален.
Теперь, когда он уже позади; я стою на вершине горы, где передо мною открывается ещё более долгий путь, более высокая гора.
Но теперь нет места для печали! Потому что передо мною путь служения Господу и гора духовного роста! Теперь самое время радоваться; ведь поднявшись на неё я буду уже на целую гору выше к небу! И поэтому даже если и встретятся на пути туман, застилающий глаза, острые камни, и пугающие пропасти - я знаю:
-Искупитель мой жив!
Впрочем, я с удовольствием поплачу слезами великой радости там, у Отца моего в день оный! И хоть Библия и говорит что там нет слёз и печали - я думаю, что за такие слёзы там меня никто не осудит! Но это будет потом, а пока с высоты моего первого перевала взору открывается предстоящий мне, нелёгкий, но радостный и прекрасный путь в страну солнца! И пусть на этом пути будет много страданий, разочарований, может быть сомнений и тревог, пусть!
Тем меньше останется на нём места... для печали. А если даже и просочиться она в мою жизнь - я сохраню её в кладовке души чтобы, потом было что положить к ногам Отца. И вспомнив обо всём, что было, почувствовать на губах горько-сладкий привкус слёз: я вернулся к Отцу! Я вернулся с войны!
13.11.02.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мария - Анна Дмитриева Очень маленькая горстка людей в то время ждала прихода Спасителя и Избавителя для Израиля. И НЫНЕ говорит Господь:" НЕ БОЙСЯ МАЛОЕ СТАДО ИБО ОТЕЦ МОЙ БЛАГОВОЛИТ К ТЕБЕ." У Господа всегда был Его священный остаток...так есть и ныне, взывающий :"ГРЯДИ ГОСПОДИ! ГРЯДИ!"
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
